Відеоігри: від тенісу на осцилографі до світового мистецтва

Що таке відеогра?

Відеогра — це електронна гра, у якій гравець взаємодіє з машиною за допомогою пристрою введення, наприклад джойстика, геймпада, клавіатури, миші чи сенсорного екрана, а машина відповідає йому візуальним відгуком на дисплеї. Таким дисплеєм може бути телевізор, монітор комп'ютера, екран телефона чи портативної консолі або лінзи шолома віртуальної реальності. Майже всі сучасні ігри ще й аудіовізуальні: музика, голоси та звукові ефекти долинають до гравця через динаміки чи навушники, а багато контролерів вібрують, тож зіткнення чи вибух можна не лише побачити, а й відчути.

Головний складник — це взаємодія. Фільм щоразу відтворюється однаково, а гра змінюється залежно від того, що робить гравець. Кожне натискання кнопки машина зчитує, оновлює стан ігрового світу й показує результат, часто десятки разів на секунду. Деякі ігри також використовують мікрофон або вебкамеру: гравці можуть розмовляти між собою, керувати грою голосом чи рухами тіла або транслювати свою гру наживо для глядачів.

Для одного й того самого явища вживають кілька назв. «Комп'ютерною грою» зазвичай називають гру для персонального комп'ютера, «консольною» — гру на окремому пристрої, під'єднаному до телевізора, а «мобільною» — гру на телефонах і планшетах. Сьогодні межі між ними розмиті, бо багато ігор виходять одразу на всіх цих платформах.

Перші експерименти

Відеоігри не винайшла одна людина за один день. Вони виросли з експериментів інженерів і науковців, які хотіли показати, на що здатні нові електронні машини.

Ігри в лабораторії

1947 року Томас Т. Голдсміт-молодший і Естл Рей Манн подали заявку на патент «розважального пристрою на електронно-променевій трубці»: гравець крутив ручки, щоб навести світлову точку на цілі, намальовані на пластиковій накладці. Пристрій так і не надійшов у продаж, але його часто називають найдавнішою інтерактивною електронною грою з екраном.

1958 року фізик Вільям Гіґінботем створив гру Tennis for Two («Теніс для двох») для дня відкритих дверей у Брукгейвенській національній лабораторії в штаті Нью-Йорк. Вона працювала на аналоговому комп'ютері й показувала тенісний корт збоку на екрані осцилографа. Двоє гравців за допомогою невеликих пультів відбивали м'яч через сітку. Відвідувачі вишиковувалися в черги, щоб спробувати, — перший натяк на те, якими привабливими можуть бути такі машини.

1962 року група студентів і працівників Массачусетського технологічного інституту на чолі зі Стівом Расселом створила гру Spacewar! на комп'ютері PDP-1. Два космічні кораблі билися довкола зорі, гравітація якої притягувала їх. Оскільки програмою вільно ділилися, її копії поширилися в інші університети, і вона стала однією з перших ігор, у які грали на багатьох різних комп'ютерах.

Від ігрових залів до вітальні

Перша домашня консоль і Pong

Інженер Ральф Баер, який працював в оборонній електронній компанії, придумав грати на звичайному телевізорі. Його прототип, відомий як «Brown Box» («коричнева коробка»), перетворився на Magnavox Odyssey — першу домашню ігрову консоль, що вийшла 1972 року. Вона не мала звуку, а колір і декорації забезпечували пластикові накладки, які прикріплювали до екрана телевізора.

Того ж року молода компанія Atari, заснована Ноланом Бушнеллом і Тедом Дебні, випустила аркадний автомат Pong, розроблений Алланом Алкорном. Це була проста гра в настільний теніс, але вона мала такий успіх, що поклала початок аркадній індустрії. Автомати, що працювали на монетах, незабаром з'явилися в барах, торговельних центрах і спеціальних ігрових залах.

Золота доба аркад

Кінець 1970-х і початок 1980-х років часто називають золотою добою аркадних ігор. Space Invaders (1978), яку Томохіро Нісікадо створив для японської компанії Taito, перетворила стрілянину по хвилях прибульців, що спускаються згори, на світове захоплення. Pac-Man (1980), розроблена Тору Іватані в компанії Namco, подарувала відеоіграм одного з перших відомих персонажів і сподобалася гравцям, яких не цікавили стрілялки. Її первісна японська назва — Puck Man.

Тим часом домашні консолі зі змінними картриджами, насамперед Atari 2600, що вийшла 1977 року, принесли ігри в аркадному стилі в оселі. Тепер можна було купувати нові ігри, не купуючи нового пристрою.

Крах і відродження

До 1983 року північноамериканський ринок переповнили консолі та неякісні ігри, і продажі обвалилися — ця подія відома як крах індустрії відеоігор 1983 року. Багато компаній збанкрутували. Відомим символом краху стала гра Atari за фільмом «Іншопланетянин» (E.T.), нерозпродані копії якої закопали на звалищі в Аламогордо, штат Нью-Мексико. Роками це вважали легендою, аж поки 2014 року під час розкопок не відкопали частину картриджів.

Індустрію відродила японська компанія Nintendo. Її Family Computer, або Famicom, з'явився в Японії 1983 року, а 1985-го вийшов у Північній Америці під назвою Nintendo Entertainment System. Nintendo контролювала, які ігри можна випускати для консолі, щоб утримувати високу якість. Super Mario Bros. (1985), створена Сіґеру Міямото, з музикою Кодзі Кондо, стала однією з найвідоміших ігор в історії.

Як працює відеогра

За барвистими світами кожна відеогра — це комп'ютерна програма. Більшість із них побудовано навколо циклу, що постійно повторюється, — так званого ігрового циклу:

1. Зчитати введення. Програма перевіряє, які кнопки натиснуто, куди вказує миша або як нахилено контролер.
2. Оновити світ. Вона переміщує персонажів, застосовує правила на кшталт гравітації та зіткнень, керує поведінкою суперників під контролем комп'ютера й відстежує рахунок, здоров'я і час.
3. Виконати рендеринг. Вона малює нове зображення й відтворює відповідні звуки.

Цей цикл виконується знову і знову, зазвичай 30 або 60 разів на секунду, а іноді й значно частіше. Кожне зображення називають кадром, тому швидкість вимірюють у кадрах за секунду. Якщо цикл надто повільний, гра здається млявою та уривчастою.

Апаратне забезпечення за екраном

Центральний процесор (CPU) відповідає за логіку гри, а графічний процесор (GPU) спеціалізується на дуже швидкому малюванні мільйонів пікселів і тривимірних форм. Сучасні 3D-ігри описують об'єкти як сітки з безлічі маленьких трикутників, покривають їх зображеннями, що називаються текстурами, і обчислюють, як на них має падати світло. GPU так добре навчилися виконувати багато простих обчислень паралельно, що нині їх використовують також у науці та для навчання штучного інтелекту.

Ігрові рушії та команди

Мало які студії пишуть кожен рядок коду з нуля. Більшість використовує ігровий рушій — набір інструментів, який уже відповідає за графіку, фізику, звук і введення. Поширеними рушіями, як-от Unity та Unreal Engine, користуються також незалежні творці й навіть кіностудії та архітектурні бюро. Над великою сучасною грою можуть працювати сотні людей: програмісти, художники, аніматори, сценаристи, композитори, актори озвучення, геймдизайнери й тестувальники. Водночас деякі дуже успішні ігри створила одна людина або крихітна команда.

Види ігор і способи грати

Ігри часто поділяють на жанри за тим, що переважно робить гравець, а не за сюжетом чи місцем дії. Ось деякі поширені жанри:

• Платформери, у яких персонажі бігають і стрибають між перешкодами, як у Super Mario Bros.
• Головоломки, як-от «Тетріс», створений 1984 року радянським програмістом Олексієм Пажитновим.
• Рольові ігри, у яких гравці ведуть персонажів, що стають сильнішими впродовж довгої пригоди.
• Стратегії, які винагороджують планування, керування ресурсами та виважені рішення.
• Симулятори, що імітують реальні заняття, як-от пілотування літака, управління містом чи ведення фермерського господарства.
• Ігри-пісочниці, що дають гравцям свободу будувати й досліджувати, як у Minecraft.
• Спортивні та гоночні ігри, засновані на справжніх або вигаданих змаганнях.

Нове обладнання змінило й саму манеру гри. Портативні пристрої, як-от Game Boy від Nintendo (1989), що продавався разом із «Тетрісом», зробили гру мобільною. PlayStation від Sony (1994) і Nintendo 64 (1996) допомогли зробити тривимірні світи звичною справою. Nintendo Wii (2006) використовувала контролери з датчиками руху й запрошувала цілі родини махати віртуальними тенісними ракетками у вітальні. Смартфони перетворили мільярди людей на потенційних гравців, а 2016 року Pokémon Go за допомогою камер і GPS телефонів розміщувала істот на справжніх вулицях довкола гравців — цю технологію називають доповненою реальністю.

Факти й цифри

• За оцінками галузевих дослідників, у відеоігри грають близько трьох мільярдів людей у світі — на телефонах, комп'ютерах чи консолях.
• Світовий ринок ігор заробляє значно понад 150 мільярдів доларів США на рік — більше, ніж світовий кінопрокат і індустрія звукозапису разом узяті.
• Minecraft, уперше випущена 2011 року, розійшлася накладом понад 300 мільйонів копій і є найпродаванішою відеогрою всіх часів.
• «Тетріс» з'являвся на величезній кількості пристроїв — від ранніх комп'ютерів і Game Boy до сучасних телефонів — і належить до ігор, які найчастіше переносили на інші платформи.
• Мобільні ігри нині приносять приблизно половину доходів галузі — разюча зміна порівняно з епохою аркад і консолей.

Чому відеоігри важливі

Культура й мистецтво

Сьогодні відеоігри вважають повноцінною формою культури. 2012 року Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку включив чотирнадцять відеоігор, серед них Pac-Man і «Тетріс», до своєї постійної колекції як приклади дизайну взаємодії. Того ж року Смітсонівський музей американського мистецтва влаштував виставку The Art of Video Games («Мистецтво відеоігор»). Від 2015 року Національний музей гри Стронга в Рочестері (штат Нью-Йорк) вносить ігри до Всесвітньої зали слави відеоігор. Ігрову музику виконують симфонічні оркестри, а таких персонажів, як Маріо та Пак-Мен, упізнають у всьому світі.

Навчання й наука

Ігри можуть бути потужним інструментом навчання, бо дають швидкий відгук і дозволяють експериментувати без реального ризику. Авіасимулятори здавна використовують для підготовки пілотів, а освітні ігри навчають предметів від математики до історії. 2011 року гравці Foldit — головоломки про згортання білків — з'ясували структуру ферменту вірусу, спорідненого з ВІЛ, над якою науковці билися роками. Когнітивні науковці також виявили, що люди, які регулярно грають у швидкі екшн-ігри, часто краще виконують деякі тести на зорову увагу.

Спільнота й змагання

Онлайн-ігри єднають людей із різних країн, а змагальні ігри, відомі як кіберспорт, заповнюють великі арени й збирають мільйони глядачів в інтернеті. Стримінг дає змогу гравцям ділитися своєю грою просто під час неї, і багато молодих людей нині не лише грають в ігри, а й дивляться їх.

Здорові звички

Як і будь-яким захопленням, іграми найкраще насолоджуватися в рівновазі зі сном, фізичною активністю, навчанням і часом із друзями. 2019 року Всесвітня організація охорони здоров'я внесла «ігровий розлад» до своєї Міжнародної класифікації хвороб, описавши рідкісні випадки, коли гра заполоняє життя людини. Щоб допомогти родинам обирати відповідні ігри, рейтингові системи, як-от ESRB у Північній Америці (заснована 1994 року) і PEGI в Європі (запроваджена 2003 року), маркують ігри за віком і вмістом.

Маловідомі подробиці

• Одне з перших широко відомих великодніх яєць — тобто секретів, схованих у грі її творцями, — з'явилося в грі для Atari 2600 Adventure (1980). Її програміст Воррен Робінетт сховав своє ім'я в таємній кімнаті, бо компанія тоді не вказувала розробників у титрах.
• Перші консолі мали так мало пам'яті, що дизайнерам доводилося бути надзвичайно винахідливими. У Super Mario Bros. кущі й хмари мають однакову форму, лише різні кольори.
• Magnavox Odyssey не вміла вести рахунок. Гравці мусили рахувати самі, а до консолі додавалися паперові бланки для рахунку, гральні кубики й гральні карти.
• «Тетріс» створили в Обчислювальному центрі імені Дородніцина Академії наук СРСР у Москві, а права на його продаж стали предметом складних переговорів між західними компаніями й радянським урядом.
• Багатьох відомих персонажів сформували технічні обмеження: Маріо отримав кашкет і вуса зокрема тому, що волосся й рот було важко чітко зобразити дуже малою кількістю пікселів.

Від світлової точки на осцилографі до величезних онлайн-світів, які ділять мільйони людей, відеоігри показують, як швидко технології та уява можуть рости разом. Це розвага, але водночас і вітрина інформатики, дизайну, музики, оповідання історій і командної роботи.