Що таке гроші: від мушлі каурі до цифрових платежів

Що вважають грошима?

Гроші — це будь-який предмет або перевірюваний запис, який люди в певній країні чи спільноті загалом приймають як оплату за товари й послуги та для погашення боргів, зокрема податків. Це визначення ширше, ніж здається на перший погляд. Золота монета, паперова банкнота і залишок у банківському застосунку зовсім не схожі між собою, проте всі три — гроші, бо люди довіряють, що інші приймуть їх в обмін на щось корисне.

Отже, гроші визначаються не тим, із чого вони зроблені, а тим, що вони роблять. Упродовж тисячоліть суспільства використовували як гроші мушлі, сіль, худобу, метал, папір, обтесане каміння і навіть цигарки. Спільним у них був не матеріал, а загальна домовленість, що ними можна платити.

Чотири функції грошей

Економісти зазвичай описують гроші через їхні функції. Усе, що добре виконує ці завдання, може слугувати грошима.

Засіб обміну

Найочевидніша функція — полегшувати торгівлю. Без грошей пекар, якому потрібне взуття, мав би знайти шевця, якому саме в цю мить захотілося хліба. Англійський економіст Вільям Стенлі Джевонс назвав цю проблему подвійним збігом потреб. Гроші її усувають: пекар продає хліб будь-кому за гроші, а потім за ці гроші купує взуття в будь-кого.

Міра вартості

Гроші також є спільною мірою вартості. Замість того щоб пам’ятати, що одна корова коштує двадцять кошиків зерна або три кози, люди можуть виражати всі ціни в одній одиниці — євро, доларах чи ларі. Завдяки цьому легко порівнювати ціни, вести облік, обчислювати прибуток і планувати бюджет.

Засіб нагромадження

Гроші дають змогу зберегти купівельну спроможність на потім. Селянин не може тримати свіжу рибу цілий рік, але може продати рибу й зберегти гроші. Гроші не ідеальний засіб збереження вартості, бо зростання цін поступово зменшує те, що на них можна купити, проте зазвичай це набагато зручніше, ніж зберігати товари.

Засіб відкладеного платежу

Нарешті, гроші використовують, щоб домовлятися про платежі в майбутньому. Позики, оренда, зарплати й іпотека — усе це визначається в грошах. Коли хтось сьогодні позичає певну суму, обидві сторони точно знають, скільки доведеться повернути пізніше.

Якими мають бути добрі гроші?

Не кожен предмет добре підійшов би на роль грошей. З часом люди помітили, що зручні гроші зазвичай мають кілька спільних властивостей:

• Довговічність: вони не повинні швидко гнити, ламатися чи вицвітати.
• Портативність: їх має бути легко носити з собою, навіть коли йдеться про великі суми.
• Подільність: їх має бути легко поділити на менші одиниці для дрібних покупок.
• Однорідність: кожна одиниця має бути такою самою, як будь-яка інша одиниця тієї ж вартості.
• Обмеженість: якби будь-хто міг створювати їх у необмеженій кількості, вони швидко втратили б вартість.
• Прийнятність: люди мають бути впевнені, що інші їх приймуть.

Ці властивості пояснюють, чому такими популярними стали благородні метали — золото і срібло. Вони не іржавіють, цінні навіть у малій кількості, їх можна переплавляти й ділити, і вони від природи рідкісні.

До монет: бартер, кредит і товарні гроші

У підручниках часто пишуть, що гроші винайшли, щоб замінити бартер — прямий обмін одного товару на інший. Проте багато антропологів зауважують, що свідчень про цілі суспільства, які жили б лише бартером, дуже мало. У невеликих громадах люди частіше покладалися на подарунки, послуги та неформальні борги: сусіди допомагали одне одному й пам’ятали, хто кому що винен. Бартер з’являвся здебільшого між незнайомцями або тоді, коли грошей бракувало.

У стародавній Месопотамії писарі храмів і палаців ретельно записували борги та платежі на глиняних табличках, часто вимірюючи їх у ячмені або у вазі срібла. Шекель, який згодом став назвою монети, а сьогодні є валютою Ізраїлю, спочатку був одиницею ваги.

Багато суспільств користувалися товарними грошима — речами, що мали власну цінність і водночас широко приймалися як оплата. Ось кілька прикладів:

• Мушлі каурі — невеликі блискучі морські мушлі, які століттями слугували грошима в частині Африки, Південної Азії та Китаю. У китайському письмі багато ієрогліфів, пов’язаних із грошима й торгівлею, містять знак мушлі.
• Худоба — важлива міра багатства в багатьох культурах. Латинське слово pecunia, що означає гроші, походить від pecus — худоба; звідси й англійське слово pecuniary («грошовий»).
• Сіль, цінна для зберігання їжі. Англійське слово salary («зарплата») часто пов’язують із латинським словом, що означає сіль, хоча точна історія цього зв’язку дискусійна.

Винайдення монети

Найдавніші відомі монети виготовили в Лідії — царстві на території нинішньої західної Туреччини — приблизно в VII столітті до н. е. Це були невеликі грудочки електруму, природного сплаву золота і срібла, з відбитим зображенням, яке показувало, що їхню вагу гарантує влада, якій довіряють. Лідійському цареві Крезу, чиє ім’я стало символом величезного багатства, приписують запровадження окремих монет із досить чистого золота і срібла. Приблизно в той самий час у стародавньому Китаї користувалися бронзовими грошима у формі маленьких лопаток і ножів, з яких згодом розвинулися круглі монети з квадратним отвором посередині.

Монети швидко поширилися грецьким світом, а згодом і Римською імперією. Вони дали змогу державам збирати податки й платити солдатам у стандартній формі. Навіть англійське слово money походить з Риму: монети карбували біля храму богині Юнони Монети, і слово moneta стало означати і монетний двір, і монети, які там виготовляли.

Монети породили й спокусу. Правителі іноді зменшували вміст благородного металу в кожній монеті, зберігаючи її номінал, — це називають псуванням монети. Люди це помічали. Так виникло спостереження, відоме як закон Грешема, на честь англійського фінансиста XVI століття Томаса Грешема: «погані гроші витісняють хороші». Коли два види монет мають однакову офіційну вартість, люди витрачають гірші, а кращі ховають.

Паперові гроші та піднесення банків

Носити великі кількості металу важко й ризиковано. У Китаї за династії Тан купці почали використовувати паперові посвідчення, прозвані «летючими грошима», які можна було обміняти на монети в іншому місті. За династії Сун, в XI столітті, уряд почав випускати паперові білети під назвою цзяоцзи, які зазвичай вважають першими у світі паперовими грошима, випущеними державою. Коли венеційський мандрівник Марко Поло відвідав Китай у XIII столітті, він із подивом описував, як паперові білети приймали як оплату по всій імперії.

У Європі паперові гроші розвивалися повільніше. Купці та золотарі видавали письмові розписки за золото, яке їм віддавали на зберігання, і ці розписки почали ходити як засіб платежу. 1661 року шведський Stockholms Banco випустив те, що зазвичай вважають першими банкнотами в Європі. Далі з’явилися центральні банки: шведський Ріксбанк, заснований 1668 року, часто називають найстарішим центральним банком, який досі діє, а Банк Англії заснували 1694 року.

Від золотого стандарту до фіатних грошей

Тривалий час багато країн прив’язували свої паперові гроші до золота. За золотого стандарту банкноту можна було, принаймні теоретично, обміняти в банку на фіксовану кількість золота. Велика Британія запровадила офіційний золотий стандарт на початку XIX століття, а багато інших країн зробили це пізніше в тому ж столітті.

Ця система зазнала великого тиску під час двох світових воєн і Великої депресії. 1944 року на конференції в Бреттон-Вудсі у Сполучених Штатах країни-союзниці створили нову систему: їхні валюти прив’язали до долара США, а іноземні уряди могли обмінювати долари на золото за ціною 35 доларів за унцію. 1971 року президент Річард Ніксон припинив цю конвертованість, і зв’язок між провідними валютами та золотом розірвався.

Сьогодні майже всі національні валюти є фіатними грошима. Латинське слово fiat означає «хай буде». Фіатні гроші не мають цінності як матеріал і не обмінюються на фіксовану кількість золота. Вони цінні тому, що держава оголошує їх законним платіжним засобом і приймає їх як сплату податків, а також тому, що люди вірять: їх і надалі прийматимуть. Іншими словами, їхня вартість тримається на довірі та на ретельному управлінні з боку центральних банків.

Як працюють сучасні гроші

Більшість сучасних грошей — це зовсім не банкноти й монети. Вони існують як цифри на банківських рахунках. Коли комерційний банк надає комусь кредит, він зазвичай зараховує на рахунок цієї людини новий депозит, і цей новий депозит — це гроші, які можна витрачати. Банк Англії пояснював, що саме так створюється більшість грошей у сучасній економіці. У таких країнах, як Велика Британія, готівка становить лише невелику частку всіх грошей в обігу.

Центральні банки, як-от Європейський центральний банк, Федеральна резервна система США чи Національний банк Грузії, намагаються підтримувати стабільну вартість грошей. Їхній головний інструмент — встановлення процентних ставок, що впливає на те, скільки люди й підприємства позичають і витрачають. Більшість із них прагне низької та стабільної інфляції, а не нульової.

Коли з грошима щось не так

Інфляція — це загальне зростання цін, через яке на кожну грошову одиницю можна купити менше. Помірна інфляція — звичайне явище для більшості економік. Коли уряди друкують гроші набагато швидше, ніж зростає економіка, може статися гіперінфляція, за якої ціни ростуть так стрімко, що гроші майже знецінюються. У Німеччині 1923 року ціни зростали так швидко, що деякі люди використовували банкноти як паливо чи шпалери. Угорщина після Другої світової війни пережила найсильнішу гіперінфляцію з усіх зафіксованих, а Зімбабве наприкінці 2000-х надрукувало банкноту номіналом 100 трильйонів доларів. Ці випадки показують, що гроші працюють лише доти, доки люди їм довіряють.

Гроші стають цифровими

За останні десятиліття способи оплати швидко змінилися. Кредитні й дебетові картки, онлайн-банкінг і безконтактні платежі телефоном зробили готівку менш поширеною в багатьох країнах. У Кенії сервіс мобільних грошей M-Pesa, запущений 2007 року, дав змогу мільйонам людей без банківського рахунку надсилати й отримувати гроші через текстові повідомлення на простих мобільних телефонах.

2009 року людина або група під іменем Сатоші Накамото запустила біткоїн — першу широко вживану криптовалюту. Її не випускає жоден уряд чи банк; натомість транзакції записують у спільний відкритий реєстр, що називається блокчейном. Чи є криптовалюти справжніми грошима, досі сперечаються: їхні ціни можуть різко коливатися, тож вони погано підходять як міра вартості й ненадійні як засіб збереження, а ціни в них указують небагато крамниць.

Тим часом багато центральних банків досліджують або випробовують цифрові валюти центральних банків — цифрові форми національної валюти, які випускає безпосередньо центральний банк. Китай провів масштабні пілотні програми цифрового юаня, а Європейський центральний банк готує можливий цифровий євро.

Дивовижні факти про гроші

• Кам’яні гроші, що ніколи не рухаються: на острові Яп у Мікронезії люди використовували для важливих обмінів великі круглі камені з отвором посередині, які називаються раї. Деякі з них вищі за людину. Оскільки вони були надто важкі, щоб їх переносити, власник міг змінитися, а камінь лишався на місці, і всі просто пам’ятали, кому він належить. За відомою історією, камінь, що затонув на дні моря під час перевезення, і далі вважали частиною багатства однієї родини.
• Дерев’яні боргові записи: століттями англійський уряд фіксував платежі за допомогою бирок — дерев’яних паличок із зарубками, розколотих навпіл, щоб кожна сторона мала відповідну половинку. Коли 1834 року старі бирки спалювали, вогонь вийшов з-під контролю і знищив значну частину Вестмінстерського палацу, де засідає парламент.
• Цигаркові гроші: у таборах для військовополонених під час Другої світової війни цигарки стали поширеною валютою. Вони були однакові, їх було легко рахувати, і всі їх хотіли, тож вони природно стали засобом обміну.
• Не зовсім папір: доларові банкноти США друкують на суміші бавовни й льону, а не на папері з деревини, тому вони витримують випадкове прання в пральній машині. Австралія 1988 року запровадила перші пластикові, або полімерні, банкноти, і сьогодні їх використовує багато країн.
• Спільна валюта: євро запровадили 1999 року як безготівкову валюту, а банкноти й монети євро потрапили до кишень людей 2002 року. Сьогодні ним користуються сотні мільйонів людей у багатьох європейських країнах.

Чому гроші важливі

Гроші — один із наймогутніших винаходів людства, хоча здебільшого це лише ідея. Вони дають змогу мільйонам незнайомих людей співпрацювати, торгувати по всьому світу, заощаджувати на майбутнє й розбудовувати підприємства. Вони також показують, наскільки суспільство залежить від довіри: банкнота цінна лише тому, що люди вірять, що інші приймуть її й завтра. Розуміння того, як працюють гроші — від їхніх базових функцій до ролі банків та інфляції, — допомагає ухвалювати кращі рішення щодо витрат, заощаджень і позик, а новини про ціни та процентні ставки стає набагато легше зрозуміти.