Психологія: як наука навчилася вивчати розум

Що насправді вивчає психологія

Психологія — це наукове вивчення психіки та поведінки. Це коротке визначення охоплює напрочуд широку територію: як ми бачимо кольори й розпізнаємо обличчя, чому забуваємо імена, як немовлята вчаться говорити, чому люди в натовпі поводяться інакше, ніж наодинці, і що відбувається в мозку, коли нам страшно або радісно. Психологи вивчають думки, почуття, мотиви, спогади та звички — як ті, що ми усвідомлюємо, так і процеси, які тихо відбуваються без нашого відома.

Саме слово походить від двох грецьких коренів: псюхе, що означає подих, дух або душа, і логос, що означає вчення або слово. Буквально психологія — це вчення про душу, хоча сучасні психологи говорять радше про психіку й мозок, ніж про душу.

Психологія вивчає не лише людей. Багато важливих відкриттів зроблено завдяки дослідженням тварин — собак, щурів, голубів і шимпанзе. Оскільки вона розглядає і біологію, і суспільство, психологія перебуває на межі між природничими науками, як-от біологія та нейронаука, і суспільними науками, як-от соціологія та економіка. Одне питання, наприклад, чому підлітки ризикують більше, ніж дорослі, може водночас стосуватися розвитку мозку, гормонів, дружби та культури.

Від філософії до лабораторії

Люди розмірковують про розум уже тисячі років. Давньогрецький філософ Аристотель написав трактат «Про душу», у якому розглядав сприйняття, пам’ять і уяву. Пізніші мислителі, як-от Рене Декарт і Джон Локк, сперечалися, чи знання вроджені, чи набуваються з досвіду, — і ця дискусія триває й сьогодні як питання про спадковість і середовище. Проте протягом більшої частини історії на такі питання відповідали за допомогою міркувань і роздумів, а не вимірювань.

Перша психологічна лабораторія

Окремою наукою психологія стала в XIX столітті. Ключовою датою зазвичай називають 1879 рік, коли німецький учений Вільгельм Вундт відкрив у Лейпцизькому університеті лабораторію для психологічних експериментів. Вундт і його студенти вимірювали, наприклад, час реакції та просили підготовлених добровольців ретельно описувати свої відчуття — цей метод називають інтроспекцією. Багато його учнів згодом заснували лабораторії в інших країнах і поширили нову науку Європою та Північною Америкою.

Вільям Джеймс і американська традиція

У Сполучених Штатах Вільям Джеймс 1890 року видав «Принципи психології» — величезну працю про звички, увагу, емоції та «потік свідомості». Джеймса менше цікавило, як розкласти розум на крихітні складники, і більше — для чого розум потрібен: як він допомагає живим істотам пристосовуватися до довкілля. Цей підхід дістав назву функціоналізм. Приблизно тоді ж, 1892 року, було засновано Американську психологічну асоціацію, яка нині є однією з найбільших організацій психологів у світі.

Великі наукові школи

У XX столітті психологи гостро сперечалися про те, що саме і як має вивчати психологія. З’явилося кілька великих шкіл, і кожна залишила тривалий слід.

Психоаналіз

Австрійський лікар Зигмунд Фрейд стверджував, що значною мірою нашу поведінку спрямовують несвідомі бажання та конфлікти, які часто сягають корінням дитинства. Він розробив психоаналіз — форму терапії, засновану на розмові, під час якої пацієнти досліджують сни, спогади й почуття. Багато конкретних теорій Фрейда важко перевірити науково, і їх уже не визнають широко, але його думку про те, що значна частина психічної діяльності відбувається поза свідомістю, сучасні дослідження підтвердили в інший спосіб.

Біхевіоризм

Біхевіористи вважали, що психологія має вивчати лише те, що можна спостерігати й вимірювати, — поведінку. Російський фізіолог Іван Павлов показав, що собаки можуть навчитися виділяти слину у відповідь на звук, який багато разів поєднували з їжею; нині цей процес називають класичним зумовлюванням. Американський психолог Джон Б. Вотсон перетворив біхевіоризм на рух, а Б. Ф. Скіннер досліджував, як винагороди й покарання формують поведінку, і назвав це оперантним зумовлюванням. Скіннер навчав голубів і щурів виконувати напрочуд складні завдання за допомогою невеликих винагород. Ідеї біхевіоризму й досі використовують у навчанні, дресируванні тварин і терапії фобій.

Гуманістична психологія

У середині XX століття такі психологи, як Абрахам Маслоу та Карл Роджерс, вважали, що і психоаналіз, і біхевіоризм оминають щось важливе: свободу волі, особистісне зростання та пошук сенсу. Маслоу відомий своєю ієрархією потреб, згідно з якою люди мають спершу задовольнити базові потреби, як-от їжа та безпека, а вже потім можуть зосередитися на належності до групи, самоповазі та повному розкритті свого потенціалу. Роджерс розробив стиль терапії, що ґрунтується на емпатії та прийнятті.

Когнітивна революція

Починаючи з 1950-х років, багато дослідників доводили, що біхевіоризм не може пояснити мову, розв’язання задач чи пам’ять, не говорячи про те, що відбувається всередині розуму. Частково надихаючись першими комп’ютерами, вони почали описувати розум як систему, що отримує, зберігає й обробляє інформацію. Цей зсув відомий як когнітивна революція. 1967 року Ульрік Найссер видав книжку «Когнітивна психологія», яка допомогла дати назву новій галузі.

Біологічний та еволюційний підходи

Сьогодні психологія тісно співпрацює з нейронаукою. Дослідники вивчають, як гормони, гени та хімічні речовини мозку впливають на настрій і поведінку. Еволюційні психологи запитують, як певні здібності, наприклад розпізнавання облич чи страх перед зміями, могли допомагати нашим предкам виживати. Сучасна психологія рідко належить до однієї школи: більшість дослідників поєднують біологічні, когнітивні та соціальні пояснення.

Як психологи проводять дослідження

Наукою психологію робить використання ретельних методів для перевірки ідей. Здогадка, хоч би якою переконливою вона була, — лише відправна точка.

• Експерименти. Дослідники змінюють один чинник і вимірюють його вплив, залишаючи все інше незмінним. Учасників часто випадковим чином розподіляють на експериментальну та контрольну групи, щоб відмінності між групами можна було пов’язати саме з чинником, який перевіряють.
• Опитування й анкети. Вони збирають інформацію від великої кількості людей про їхні погляди, звички чи почуття.
• Спостереження. Психологи спостерігають за поведінкою в природних умовах, наприклад за дітьми на ігровому майданчику, не втручаючись.
• Вивчення окремих випадків. Одну людину досліджують дуже глибоко — часто того, хто має незвичайну травму або стан.
• Лонгітюдні дослідження. За тими самими людьми стежать багато років, іноді десятиліттями, щоб побачити, як вони змінюються.
• Нейровізуалізація. Такі методи, як ЕЕГ, що реєструє електричну активність мозку, і фМРТ, що відстежує зміни кровотоку, показують, які ділянки мозку активні під час різних завдань.

Психологи також застосовують статистику, щоб визначити, чи результат, імовірно, справжній, чи просто випадковий. У 2010-х роках галузь зіткнулася з так званою кризою відтворюваності: коли дослідники повторили велику кількість відомих досліджень, багато початкових результатів не вдалося відтворити. Це спричинило реформи, як-от попередня публікація планів досліджень і відкритий обмін даними, — зміни, які роблять психологічні висновки надійнішими.

Численні галузі психології

Психологія розрослася в цілу родину спеціальностей. Одні зосереджені на фундаментальних дослідженнях, інші застосовують знання, щоб безпосередньо допомагати людям.

• Когнітивна психологія вивчає сприйняття, увагу, пам’ять, мову та мислення.
• Психологія розвитку простежує, як люди змінюються від немовлятства до старості. Швейцарський психолог Жан Піаже припустив, що діти проходять стадії розвитку мислення, і показав, що малі діти часто вважають, ніби води, перелитої з низької широкої склянки у високу вузьку, стало «більше».
• Соціальна психологія досліджує, як інші люди впливають на наші думки та вчинки, зокрема дружбу, упередження, переконання та поведінку в групі.
• Клінічна психологія займається оцінюванням і лікуванням психічних труднощів, як-от тривожності та депресії.
• Педагогічна психологія вивчає, як люди навчаються і як можна вдосконалити викладання.
• Організаційна психологія та психологія праці застосовує психологію у сфері роботи — від добору персоналу до командної взаємодії.
• Інші галузі — це психологія здоров’я, юридична психологія, що співпрацює із системою правосуддя, і психологія спорту, яка допомагає спортсменам долати тиск і зберігати мотивацію.

Відомі відкриття, що змінили наше уявлення про себе

Крива забування

У 1880-х роках німецький психолог Герман Еббінгауз завчав напам’ять довгі списки безглуздих складів і перевіряв себе через різні проміжки часу. Він виявив, що найшвидше ми забуваємо одразу після навчання, а потім забування сповільнюється. Він також помітив, що розподілене в часі повторення діє краще, ніж зубріння в останню мить; нині це називають ефектом інтервального повторення.

Магічне число сім

1956 року Джордж А. Міллер опублікував відому статтю, у якій припустив, що люди можуть утримувати в короткочасній пам’яті одночасно лише близько семи елементів, плюс-мінус два. Пізніші дослідження свідчать, що справжня межа може бути ще меншою, але головна думка залишається: наша робоча пам’ять обмежена, тому ми ділимо телефонні номери на блоки.

Конформізм у групах

У 1950-х роках Соломон Аш просив добровольців порівняти довжину ліній — дуже просте завдання. Але інші люди в кімнаті таємно працювали разом із дослідником і часом давали очевидно хибну відповідь. Багато учасників принаймні раз погодилися з групою, що показує, наскільки сильним може бути соціальний тиск, навіть коли ми бачимо правду на власні очі.

Чекаючи на винагороду

У знаменитих «зефірних» експериментах під керівництвом Волтера Мішела в Стенфордському університеті маленьким дітям пропонували один смаколик негайно або два, якщо вони зможуть якийсь час почекати на самоті. Деякі діти чекали, вдаючись до кмітливих хитрощів, наприклад закриваючи очі чи співаючи. Пізніші дослідження показали, що здатність дитини чекати пов’язана також із її сімейними обставинами та з тим, чи вірить вона, що обіцянку буде дотримано, — добрий приклад того, як психологія з часом уточнює власні висновки.

Психологія в повсякденному житті

Психологія — це не лише те, що відбувається в лабораторіях. Її відкриття формують навколишній світ у багато практичних способів.

• Навчання. Дослідження пам’яті показують, що самоперевірка, а не просте перечитування конспектів, і розподіл навчальних занять у часі забезпечують триваліше засвоєння.
• Рішення. Психологи описали багато когнітивних упереджень, як-от упередження підтвердження — схильність помічати інформацію, яка підтримує те, у що ми вже віримо. Психолог Деніел Канеман 2002 року отримав Нобелівську премію з економіки за праці про те, як люди формують судження та ухвалюють рішення в умовах невизначеності.
• Дизайн. Дорожні знаки, кабіни літаків, застосунки та вебсайти проєктують з урахуванням знань про увагу та сприйняття, щоб люди робили менше помилок.
• Психічне здоров’я. Розмовні терапії, як-от когнітивно-поведінкова терапія, що допомагає людям помічати й змінювати некорисні шаблони мислення, ґрунтуються на десятиліттях психологічних досліджень.

Маловідомі факти про психологію

• Психолог — не те саме, що психіатр. Психіатри — це лікарі, які в більшості країн можуть призначати ліки, тоді як психологи зазвичай здобувають освіту в галузі психологічної науки, діагностики та терапії.
• Давня травма дала великий урок. 1848 року американський залізничник Фінеас Гейдж вижив після того, як залізний стрижень пробив йому череп. Свідчення про те, що згодом його особистість змінилася, допомогли переконати науковців, що певні ділянки мозку пов’язані з особистістю та самоконтролем.
• Шимпанзе теж переживають «осяяння». Під час Першої світової війни психолог Вольфганг Келер вивчав шимпанзе на острові Тенерифе. Деякі з них раптово розв’язували задачі, наприклад ставили ящики один на одного або з’єднували палиці, щоб дістати банани. Це свідчило, що тварини можуть розв’язувати проблеми через інсайт, а не лише методом спроб і помилок.
• Жінки допомагали будувати науку попри перешкоди. Мері Вітон Калкінс виконала всі вимоги для здобуття докторського ступеня в Гарвардському університеті, але університет відмовився присудити їй ступінь, бо вона була жінкою. Попри це, 1905 року вона стала першою жінкою — президентом Американської психологічної асоціації.
• Слово старше за науку. Термін «психологія» вживали за століття до лабораторії Вундта; хорватському гуманістові Марку Маруличу часто приписують одне з найдавніших відомих його вживань — на початку XVI століття.

Чому психологія важлива

Психологія допомагає відповісти на деякі з найдавніших запитань, які люди ставили собі: чому ми думаємо й відчуваємо саме так, як ми вчимося і як можемо добре жити разом. Її методи також прищеплюють цінну звичку мислення: замість того щоб довіряти першому враженню, запитай себе, як його можна перевірити. Від шкільних класів і лікарень до спортивних майданчиків і дизайну телефона у твоїй кишені — наука про психіку та поведінку непомітно формує щоденне життя, а багато її найбільших питань, як-от те, як мозок породжує свідомість, досі чекають на відповідь.