Як працюють календарі: приборкати Сонце, Місяць і сам час

Що таке календар насправді

Календар — це система впорядкування днів, яка дає назви й номери довшим проміжкам часу: тижням, місяцям і рокам. У такій системі дата вказує на один-єдиний конкретний день, наприклад 14 липня 1789 року або 1 січня 2000 року. Цим словом називають і фізичний предмет, що відображає систему, як-от друкований настінний календар чи застосунок у телефоні, а також перелік запланованих подій, наприклад шкільний календар або календар судових засідань. Історики навіть говорять про «календар заповітів» чи «календар листів», маючи на увазі хронологічний перелік документів.

Слово походить від латинського kalendae — так римляни називали перший день кожного місяця. У календи наставав строк сплати боргів і відсотків, тому римська книга рахунків називалася calendarium. З цього бухгалтерського терміна й виникло слово, яким ми сьогодні називаємо всю систему лічби днів.

Календарі важливі, бо від них залежить майже все в організованому суспільстві: коли сіяти й збирати врожай, коли відзначати релігійні свята, коли сплачувати податки, коли починається навчальний рік і скільки людині років. Проте створити добрий календар напрочуд складно, адже природа не йде назустріч.

Проблема: природа не ділиться без остачі

Більшість календарів ґрунтується на трьох природних циклах, які кожен може спостерігати на небі.

• Доба: один оберт Землі відносно Сонця, чергування світла й темряви.
• Місяць: цикл фаз Місяця від молодика до молодика, який триває в середньому близько 29,53 доби. Його називають синодичним місяцем.
• Рік: цикл пір року. Тропічний рік, виміряний, наприклад, від одного березневого рівнодення до наступного, триває близько 365,2422 доби.

Біда в тому, що жодне з цих чисел не вкладається в інші рівно. Рік не містить цілого числа днів і так само не містить цілого числа місяців: дванадцять місячних місяців дають лише близько 354 днів, приблизно на 11 днів менше, ніж сонячний рік. Кожен календар в історії — це компроміс між цими незручними дробами. Його творцям доводилося вирішувати, який цикл для них найважливіший і як виправляти похибки, що накопичуються з часом.

Три основні типи

Залежно від того, якого циклу вони дотримуються, календарі поділяють на три великі родини.

• Сонячні календарі йдуть у ногу з порами року й не зважають на Місяць. Григоріанський календар, яким сьогодні користується весь світ, — сонячний.
• Місячні календарі стежать за фазами Місяця й не зважають на пори року. Найвідоміший приклад — ісламський календар.
• Місячно-сонячні календарі намагаються встигати за обома: вони використовують місячні місяці, але час від часу додають ще один місяць, щоб рік не розходився з порами року. Так працюють єврейський і традиційний китайський календарі.

Перші календарі: погляд у небо

Задовго до появи писемності люди стежили за часом, спостерігаючи за Сонцем, Місяцем і зорями. Багато доісторичних споруд зорієнтовано на ключові моменти сонячного року. У Стоунгенджі в Англії головна вісь вказує на схід Сонця в день літнього сонцестояння і на захід Сонця в день зимового, що свідчить: його будівничі уважно стежили за поворотними точками року.

Єгипет і зоря, що віщувала розлив

Стародавній Єгипет створив один із найдавніших відомих цивільних календарів. Він мав 12 місяців по 30 днів, згрупованих у три сезони по чотири місяці, названі за життям Нілу: Ахет (розлив), Перет (зростання) і Шему (жнива). Наприкінці року додавали п'ять днів, тож разом виходило 365. Єгиптяни також помітили, що щорічний розлив Нілу наставав приблизно тоді, коли яскрава зоря Сіріус після періоду невидимості вперше знову з'являлася на світанковому небі.

Оскільки єгипетський рік мав рівно 365 днів, без високосного дня, він зміщувався відносно справжнього сонячного року приблизно на один день кожні чотири роки. Упродовж століть місяці повільно мандрували крізь усі пори року.

Месопотамія і 19-річний цикл

У Месопотамії вавилоняни користувалися місячно-сонячним календарем, у якому кожен місяць починався з першої появи тонкого серпика Місяця після заходу Сонця. Щоб місяці не розходилися з порами року, вони за потреби вставляли тринадцятий місяць. З часом вавилонські астрономи перейшли до сталої схеми: сім додаткових місяців на кожні 19 років. Таке саме співвідношення описав у Греції Метон Афінський у V столітті до н. е.; воно відоме як метонів цикл: 19 сонячних років містять майже рівно 235 місячних місяців. Цей дотепний збіг досі лежить в основі єврейського календаря та способу обчислення дати Великодня.

Від Рима до всього світу

Календар, яким сьогодні користується більшість людей, бере початок у Стародавньому Римі, і його історія пояснює чимало його дивацтв.

Ранній римський календар

За римським переказом, найдавніший римський календар мав лише десять місяців: він починався в березні й закінчувався в грудні, а зимовий період не лічили зовсім. Січень і лютий додали пізніше. Саме тому латинські назви вересня, жовтня, листопада й грудня — September, October, November і December — походять від латинських слів «сім», «вісім», «дев'ять» і «десять», хоча нині це дев'ятий–дванадцятий місяці. Римські місяці ділилися не на тижні, а трьома сталими точками: календами (першим днем), нонами та ідами, що припадали на середину місяця. Березневі іди, 15-те число, прославилися як день, коли 44 року до н. е. вбили Юлія Цезаря.

Доюліанський римський рік мав лише 355 днів, і посадовці мали час від часу вставляти додатковий місяць. Оскільки це часто робили нерегулярно, іноді з політичних міркувань, календар сильно розійшовся з порами року.

Реформа Юлія Цезаря

Юлій Цезар розв'язав проблему за допомогою александрійського астронома Созігена. Його новий юліанський календар набув чинності 45 року до н. е. Він мав 365 днів, а кожного четвертого року додавали ще один день, тож середній рік становив 365,25 доби. Щоб повернути календар у відповідність до пір року, 46 рік до н. е. розтягнули до 445 днів; його іноді називають «роком плутанини». Згодом місяць квінтилій перейменували на липень (Julius) на честь Цезаря, а секстилій став серпнем (Augustus) на честь імператора Августа.

Папа Григорій XIII і десять зниклих днів

Юліанський рік був дуже близьким до справжнього сонячного року, але не точним. Він був задовгим приблизно на 11 хвилин, і ця похибка накопичується приблизно до одного дня за 128 років. До XVI століття весняне рівнодення припадало за календарем приблизно на десять днів раніше, ніж за часів Нікейського собору 325 року. Для Церкви це мало велике значення, бо дата Великодня залежить від рівнодення.

1582 року папа Григорій XIII видав буллу Inter gravissimas, якою запровадив календар, що його ми тепер називаємо григоріанським. План ґрунтувався передусім на праці італійського лікаря Алоїзія Лілія, а просував його єзуїтський астроном Христофор Клавій. Було внесено дві зміни:

1. Одразу вилучили десять днів. У країнах, які першими прийняли реформу, після четверга 4 жовтня 1582 року одразу настала п'ятниця 15 жовтня 1582 року.
2. Уточнили правило високосних років. Рік, що ділиться на 4, як і раніше, високосний, за винятком років, якими закінчуються століття: вони високосні, лише якщо діляться на 400. Тож 1600 і 2000 роки були високосними, а 1700, 1800 і 1900 — ні.

Так виходить середній рік тривалістю 365,2425 доби, настільки близький до тропічного, що похибка становить лише близько одного дня за понад 3000 років.

Повільне запровадження

Іспанія, Португалія, Річ Посполита та італійські держави перейшли на новий календар 1582 року, але багато протестантських і православних країн з підозрою ставилися до реформи, що йшла з Рима. Велика Британія та її колонії перейшли лише 1752 року, коли довелося вилучити вже 11 днів: після середи 2 вересня настав четвер 14 вересня. Росія запровадила григоріанський календар 1918 року, тому річницю Жовтневої революції 1917 року відзначали в листопаді. Греція перейшла 1923 року.

Кілька православних церков, зокрема Грузинська, Російська та Сербська, досі користуються юліанським календарем для своїх свят. Оскільки нині ці два календарі розходяться на 13 днів, їхнє Різдво, 25 грудня за юліанським календарем, припадає на 7 січня за григоріанським. 2023 року Православна церква України перенесла свої неперехідні свята на новий стиль, а офіційне державне свято Різдва в Україні перенесли на 25 грудня.

Календарі, що йдуть за Місяцем

Не всі культури вирішили триматися ритму пір року. Для багатьох Місяць був природнішим годинником, адже його фази легко побачити, і кожен, хто має перед собою чисте небо, може розпізнати початок нового місяця.

Ісламський календар

Ісламський календар, або календар гіджри, — суто місячний. Він має 12 місяців по 29 або 30 днів, тож рік триває 354 або 355 днів. Роки лічать від гіджри — переселення пророка Мухаммеда з Мекки до Медини 622 року. Оскільки ісламський рік приблизно на 11 днів коротший за сонячний, його місяці постійно зсуваються крізь пори року. Місяць посту Рамадан, наприклад, може припадати і на літо, і на зиму, а щоб обійти весь сонячний рік, йому потрібно близько 33 років.

Єврейський календар

Єврейський календар — місячно-сонячний. Його місяці йдуть за Місяцем, але сім разів у кожному 19-річному циклі додають тринадцятий місяць, щоб такі свята, як Песах, завжди припадали на весну. Роки лічать від традиційної дати створення світу: єврейський Новий рік, Рош га-Шана, у вересні 2026 року відкрив 5787 рік.

Китайський календар

Традиційний китайський календар також місячно-сонячний: у нього за астрономічними правилами вставляють додаткові місяці. Він поділяє сонячний рік на 24 сонячні сезони, які колись спрямовували роботу селян. Китайський Новий рік завжди припадає на проміжок між 21 січня і 20 лютого. Роки називають за 60-річним циклом, що поєднує десять небесних стовбурів із дванадцятьма земними гілками, а дванадцять гілок пов'язані зі славетними тваринами китайського зодіаку — від Щура до Свині.

Тижні, ери та інші винаходи

Чому сім днів?

На відміну від доби, місяця й року, тиждень не прив'язаний до жодного астрономічного циклу. Семиденний тиждень має коріння в стародавній Месопотамії та в єврейській традиції з її щотижневим шабатом. У римському світі сім днів пов'язали із сімома «планетами», видимими неозброєним оком: Сонцем, Місяцем, Марсом, Меркурієм, Юпітером, Венерою і Сатурном. 321 року імператор Костянтин зробив неділю офіційним днем відпочинку. Ці планетні назви збереглися в багатьох мовах. В англійській Sunday, Monday і Saturday вшановують Сонце, Місяць і Сатурн, а Tuesday, Wednesday, Thursday і Friday названо на честь германських богів Тіу, Водана, Тора і Фрігг.

Деякі уряди намагалися скасувати семиденний тиждень. Революційна Франція запровадила календар із 12 місяців по 30 днів, кожен із яких поділявся на три десятиденні «декади», плюс п'ять або шість додаткових днів наприкінці року. Місяці отримали поетичні назви, пов'язані з природою, як-от брюмер (місяць туманів) і термідор (місяць спеки). Ним користувалися з 1793 року, доки Наполеон не скасував його на початку 1806 року. Радянський Союз також експериментував із п'ятиденними та шестиденними тижнями між 1929 і 1940 роками, перш ніж повернутися до семиденного.

Лічба років

Календареві також потрібна відправна точка, або епоха, від якої лічать роки. Римляни іноді лічили від легендарного заснування свого міста; стародавні греки користувалися олімпіадами — чотирирічними проміжками між Олімпійськими іграми. Систему лічби років Anno Domini, «року Господнього», запропонував чернець Діонісій Малий у VI столітті, а широко поширилася вона завдяки англійському історикові Беді Преподобному. У ній є цікава прогалина: нульового року не існує. Після 1 року до н. е. одразу йде 1 рік н. е., тому, строго кажучи, XXI століття почалося 1 січня 2001 року. Астрономи обходять цю проблему, використовуючи у своїх обчисленнях рік 0. Сьогодні багато людей користуються нейтральними термінами «до нашої ери» і «наша ера», які лічать роки точнісінько так само.

Визначні календарі світу

• Календарі мая: мая Мезоамерики вели кілька циклів одночасно. Цолькін мав 260 днів, а хааб — 365, що складалися з 18 місяців по 20 днів і 5 додаткових днів. Обидва цикли поверталися до того самого поєднання лише раз на 52 роки — цей період називають календарним колом. Для довших відтинків часу вони використовували Довгий рахунок, і завершення одного з його великих циклів 21 грудня 2012 року породило чимало міфів про кінець світу, хоча для мая воно просто позначало початок нового періоду.
• Ефіопський календар: він має 13 місяців — дванадцять по 30 днів і короткий тринадцятий місяць із п'яти або шести днів. Його лічба років відстає від григоріанської приблизно на сім–вісім років.
• Іранський календар: сонячний календар гіджри, яким користуються в Ірані та Афганістані, починає рік із Новрузу, у момент березневого рівнодення, який визначають за астрономічними спостереженнями. Завдяки цьому він є одним із найточніших сонячних календарів, що використовуються сьогодні.

Календарі в сучасному світі

Сьогодні григоріанський календар є міжнародним стандартом для бізнесу, науки, подорожей і зв'язку навіть у країнах, які зберігають ще й традиційний календар для релігійних чи культурних потреб. Щоб уникнути плутанини між форматами на кшталт 03/04 (що залежно від країни може означати 3 квітня або 4 березня), міжнародний стандарт ISO 8601 записує дати від найбільшої одиниці до найменшої, як-от 2026-10-30, і вважає першим днем тижня понеділок.

Григоріанський календар досі не досконалий. Місяці мають різну тривалість, від 28 до 31 дня, а та сама дата щороку припадає на інший день тижня. Протягом останніх двох століть реформатори пропонували альтернативи, як-от Міжнародний фіксований календар із 13 місяців рівно по 28 днів або Всесвітній календар, у якому кожен рік починався б з того самого дня тижня. Жоден не прийняли, головно тому, що змінити систему, на яку покладається весь світ, було б надзвичайно важко.

Є й невелика, але незмінна дивина: люди, народжені 29 лютого, мають справжній день народження в календарі лише раз на чотири роки. Їхні незвичні дні народження нагадують, що навіть наш найзвичніший спосіб вимірювати час — це людський винахід, дотепний і давній компроміс між добою, Місяцем і Сонцем.