Як працює фондовий ринок: акції, біржі, крахи та підйоми

Що насправді таке фондовий ринок

Фондовий ринок, який також називають ринком акцій, — це не одна будівля. Це вся мережа покупців і продавців, які торгують акціями. Акція — це невелика частка власності в компанії. Якщо компанію поділено на мільйон акцій і тобі належить тисяча з них, ти володієш однією десятою відсотка цього бізнесу, разом із відповідним правом на частину його прибутку та майна.

Більшість акцій, про які можна почути, торгуються на публічних фондових біржах, як-от Нью-Йоркська або Лондонська фондова біржа. Але фондовий ринок у широкому сенсі охоплює й акції, що переходять з рук у руки приватно, наприклад частки молодих приватних компаній, які продають інвесторам через платформи акціонерного краудфандингу. Усе це об’єднує одна проста ідея: власність на бізнес можна поділити на одиниці, а ці одиниці можна купувати й продавати.

Чому компанії продають акції

Компанії, яка хоче зростати, потрібні гроші, щоб будувати заводи, наймати працівників або розробляти нові продукти. Вона може позичити ці гроші, тобто повернути їх із відсотками, або продати частину себе інвесторам. Продаж акцій приносить гроші, які ніколи не доведеться повертати. Натомість нові власники отримують право голосу в управлінні компанією, зазвичай через голосування на зборах акціонерів, і частку в її майбутньому успіху.

Чому люди купують акції

Акціонери можуть отримувати вигоду двома основними способами. По-перше, деякі компанії виплачують частину прибутку у вигляді дивідендів — регулярних грошових виплат кожному акціонерові. По-друге, якщо компанія стає ціннішою, ціна її акцій може зрости, і власник, який продає дорожче, ніж купив, отримує приріст капіталу. Обидві винагороди не гарантовані: дивіденди можуть скоротити, а ціни акцій можуть як зростати, так і падати.

Від кав’ярень до комп’ютерів: коротка історія

Люди торгували борговими зобов’язаннями, товарами й частками в підприємствах задовго до появи сучасних бірж. Купці середньовічних італійських міст-держав і Фландрії регулярно збиралися, щоб укладати угоди з векселями та сировиною, а бельгійське місто Антверпен у XVI столітті відкрило спеціально збудовану будівлю біржі.

Голландська Ост-Індська компанія

Історію сучасного фондового ринку зазвичай починають з Амстердама. 1602 року було засновано Голландську Ост-Індську компанію, відому за нідерландською абревіатурою VOC, для ведення торгівлі з Азією. Вона продавала частки публіці, і ці частки можна було перепродувати іншим людям. Торгівля частками VOC зробила Амстердам батьківщиною того, що часто називають першим сучасним фондовим ринком. Багато інструментів, якими користуються й досі, як-от купівля акцій у кредит і ставки на падіння цін, там практикували вже в XVII столітті.

Лондон і Нью-Йорк

У Лондоні біржові маклери не були бажаними гостями в офіційній Королівській біржі, зокрема через їхні грубі манери, тож вони збиралися натомість у кав’ярнях. Одна з них, «Кав’ярня Джонатана», стала постійним місцем зустрічей торговців, і з цього неформального ринку зрештою виросла Лондонська фондова біржа.

По той бік Атлантики 1792 року група з 24 брокерів підписала Батнвудську угоду, названу на честь платана (англійською buttonwood) на Волл-стріт у Нью-Йорку, під яким вони, за переказами, збиралися. Угода встановила спільні правила торгівлі й вважається початком Нью-Йоркської фондової біржі.

Від тікерної стрічки до електронної торгівлі

Тривалий час ціни вигукували в переповнених торговельних залах — цю систему називають голосовими торгами. З кінця 1860-х років біржовий тікер, машина, що друкувала ціни на довгій паперовій стрічці, передавав відомості про угоди до віддалених контор. Саме тому короткі позначення компаній, як-от AAPL для Apple, досі називають тікерами. 1971 року відкрився Nasdaq — перший у світі електронний фондовий ринок, а сьогодні майже всю торгівлю у світі здійснюють комп’ютери, які зіставляють заявки за частки секунди.

Як формуються ціни

Ціну акції не встановлює ні компанія, ні уряд. Її визначають попит і пропозиція: це ціна, на яку погодилися останні покупець і продавець.

Ціни купівлі, ціни продажу та заявки

У кожну мить хтось хоче купити акцію й називає найвищу ціну, яку готовий заплатити, — її називають ціною попиту, або bid. Інші хочуть продати й називають найнижчу ціну, яку погодяться прийняти, — ціну пропозиції, або ask. Біржа зберігає всі ці пропозиції в книзі заявок. Коли ціна попиту й ціна пропозиції збігаються, відбувається угода. Ринкова заявка означає «купити чи продати негайно за найкращою доступною ціною», а лімітна заявка — «укласти угоду лише за цією ціною або кращою».

Що рухає ціни

Ціни змінюються, коли змінюються очікування людей. Новина про те, що компанія заробила більше, ніж очікувалося, випустила популярний продукт або виграла великий контракт, може спонукати більше людей купувати. Скандал, невдалий продукт чи тривоги щодо економіки загалом можуть спонукати більше людей продавати. Оскільки інвестори намагаються вгадати майбутнє, ціни часто реагують на те, що, на думку людей, станеться, а не на те, що вже сталося.

Первинний і вторинний ринки

Коли компанія вперше продає нові акції широкій публіці, це називають первинним публічним розміщенням, або IPO, і воно відбувається на первинному ринку. Гроші надходять компанії. Після цього інвестори торгують цими акціями між собою на вторинному ринку. Більшість щоденної торгівлі — вторинна: коли один інвестор купує акцію в іншого, сама компанія від цієї угоди нічого не отримує, хоча здорова ціна акцій усе ж полегшує їй залучення грошей у майбутньому.

Як виміряти ринок: індекси та великі числа

Оскільки одночасно торгуються тисячі компаній, люди користуються фондовими індексами, щоб побачити загальну картину. Індекс відстежує ціни обраної групи акцій і зводить їх до одного числа.

• Промисловий індекс Доу-Джонса, уперше опублікований 1896 року журналістом Чарльзом Доу, — один із найстаріших. Він починався з 12 компаній, а сьогодні відстежує 30 великих американських фірм.
• S&P 500 відстежує близько 500 найбільших компаній, акції яких торгуються в США, і широко використовується як мірило американського ринку в цілому.
• Серед інших відомих індексів — FTSE 100 у Лондоні, Nikkei 225 у Токіо та DAX у Франкфурті.

Вартість компанії на ринку називають її ринковою капіталізацією. Обчислити її просто: ціну акції множать на кількість наявних акцій. Компанія зі 100 мільйонами акцій по 50 доларів кожна має ринкову капіталізацію 5 мільярдів доларів. Нью-Йоркська фондова біржа та Nasdaq, обидві в Нью-Йорку, — дві найбільші біржі світу за загальною вартістю компаній, акції яких на них торгуються.

Бики й ведмеді

Тривалий період зростання цін називають «бичачим» ринком, а тривалий період падіння — «ведмежим» ринком. Поширений спосіб це запам’ятати: бик атакує, підкидаючи роги вгору, а ведмідь б’є лапами згори вниз. Статуї биків стоять біля кількох бірж, а бронзовий «Атакуючий бик» неподалік Волл-стріт став відомою туристичною пам’яткою.

Підйоми, бульбашки та крахи

Оскільки ціни залежать від людських очікувань, ринки іноді кидаються в крайнощі. Коли захоплення жене ціни далеко вище того, що компанії можуть реально заробити, говорять про бульбашку. Коли бульбашка лопається, ціни можуть упасти дуже швидко.

Відомі крахи

• Бульбашка Компанії Південних морів (1720): акції британської Компанії Південних морів злетіли на обіцянках торговельних багатств, а потім обвалилися, розоривши багатьох інвесторів.
• Крах на Волл-стріт 1929 року: після років стрімкого зростання, коли акції часто купували на позичені гроші, ціни американських акцій обвалилися в жовтні 1929 року. За крахом настала Велика депресія — найтяжчий економічний спад XX століття.
• Чорний понеділок (1987): 19 жовтня 1987 року промисловий індекс Доу-Джонса впав більш ніж на 22 відсотки за один день — це досі найбільше одноденне падіння у відсотках за всю його історію.
• Бульбашка доткомів (близько 2000 року): ціни акцій багатьох інтернет-компаній наприкінці 1990-х років неймовірно зросли, а потім різко впали, коли стало зрозуміло, що багато з цих компаній не заробляють грошей.
• Фінансова криза 2008 року: проблеми з ризикованими іпотечними кредитами в США поширилися на банки в усьому світі, і фондові ринки стрімко впали.

Здобуті уроки

Кожна криза приносила нові правила. Після 1929 року США 1934-го створили Комісію з цінних паперів і бірж, щоб наглядати за ринками й зобов’язати компанії оприлюднювати чесну інформацію. Після 1987 року біржі запровадили «запобіжники» (circuit breakers) — автоматичні паузи в торгах, коли ціни падають надто швидко, щоб дати людям час заспокоїтися. Історія також показує, що ринки відновлювалися після минулих крахів, хоча іноді відновлення тривало багато років.

Правила, що роблять ринок чесним

Фондовий ринок працює лише тоді, коли люди йому довіряють. Тому в більшості країн є регулятор, який наглядає за торгівлею. Компанії, акції яких торгуються на біржі, мають регулярно оприлюднювати фінансові звіти, щоб кожен інвестор бачив ті самі основні факти.

Одне з найважливіших правил забороняє інсайдерську торгівлю: купівлю або продаж акцій з використанням важливої таємної інформації, якої немає в широкої публіки, наприклад знання про поглинання ще до його оголошення. Поширення неправдивих чуток, щоб підштовхнути ціни вгору чи вниз, відоме як маніпулювання ринком, теж є незаконним. Ці правила існують тому, що ринок, на якому кілька людей таємно знають більше за всіх інших, швидко втратив би довіру звичайних інвесторів.

Чому фондовий ринок важливий для всіх

Навіть люди, які ніколи не купували жодної акції, пов’язані з фондовим ринком. Багато пенсійних фондів, які виплачують людям дохід після виходу на пенсію, вкладають частину своїх грошей в акції. Університети, благодійні організації та страхові компанії часто роблять те саме. Коли ціни акцій зростають чи падають, змінюється й вартість цих заощаджень.

Ринок також допомагає економіці вирішувати, куди мають іти гроші. Компанії з перспективними ідеями можуть залучати кошти для зростання, а це може створювати робочі місця й нові продукти. Водночас фондовий ринок — не те саме, що економіка: ціни акцій можуть зростати, коли багатьом людям важко, або падати, коли підприємства й далі працюють як зазвичай, бо ціни відображають очікування щодо майбутнього.

Ризик і диверсифікація

Кожна акція пов’язана з ризиком. Компанія може збанкрутувати, а її акції — повністю знецінитися. Одна з ідей, на якій наголошують економісти, — диверсифікація: розподіл грошей між багатьма різними компаніями та галузями, щоб невдача однієї не зруйнувала все. З цієї ідеї з’явилися індексні фонди, які просто купують усі акції певного індексу. 1976 року компанія Джона Богла Vanguard запустила один із перших індексних фондів, відкритих для звичайних інвесторів, і відтоді такі фонди стали дуже популярними. Диверсифікація зменшує ризик, але ніколи не усуває його.

Дивовижні факти про фондові ринки

• Слово «біржа» (у багатьох європейських мовах — bourse) часто пов’язують із родиною ван дер Бурсе, чий заїжджий двір у фламандському місті Брюгге наприкінці Середньовіччя був місцем зустрічей купців.
• Колись акції друкували у вигляді прикрашених паперових сертифікатів. Сьогодні майже всі акції існують лише як електронні записи, а старі сертифікати стали предметами колекціонування.
• Сучасні торговельні комп’ютери можуть надсилати й скасовувати заявки за мільйонні частки секунди. Деякі фірми розміщують свої комп’ютери фізично поруч із серверами біржі лише для того, щоб заощадити крихітні частки часу.
• Багато бірж щодня відкриваються й закриваються з церемонією, як-от удар у дзвін на початку й наприкінці торгів на Нью-Йоркській фондовій біржі.
• У деяких країнах є також невеликі біржі для молодих компаній, що зростають, із м’якшими правилами, ніж на основних ринках.

Фондовий ринок почався з купців, які зустрічалися в заїжджих дворах і кав’ярнях, а став світовою системою, що поєднує мільйони людей. Розуміння того, як він працює, — від того, як формується ціна однієї акції, до того, чому цілі ринки іноді обвалюються, — допомагає пояснити багато заголовків новин про економіку. Ця стаття має лише освітню мету й не є порадою купувати чи продавати будь-які інвестиції.