Ford Model T: «Жерстяна Ліззі», що посадила світ за кермо

Автомобіль для багатьох

На початку XX століття автомобіль був іграшкою для багатих. Машини повільно виготовляли досвідчені майстри, часто по одній, і для кожної моделі деталі доводилося ретельно підганяти вручну. Вони легко ламалися, їхній ремонт був дорогим, а коштували вони значно більше, ніж звичайний робітник заробляв за рік. Більшість людей і далі пересувалися пішки, верхи, на велосипеді або потягом.

Генрі Форд хотів це змінити. Його компанію Ford Motor Company заснували в Детройті, штат Мічиган, у 1903 році, і вона вже продала кілька моделей, названих літерами абетки, як-от Model A, Model N і Model S. Форд мріяв про автомобіль міцний, простий і настільки дешевий, щоб фермер чи заводський робітник міг його купити й утримувати. Так з'явився Model T, який компанія випускала від 1 жовтня 1908 року до 26 травня 1927 року. Його загалом вважають першим автомобілем, справді доступним середньому класу, і він змінив те, як люди у Сполучених Штатах, а згодом і в багатьох інших країнах, жили, працювали та подорожували.

Як створювали Model T

Model T не був витвором лише Генрі Форда. Його розробили переважно троє інженерів: Джозеф А. Галамб, Юджин Фаркас і Чайльд Гарольд Віллс. Галамб і Фаркас були іммігрантами з Угорщини. Команда працювала в невеликій експериментальній кімнаті на заводі Форда на Піке-авеню в Детройті, тому самому, де збудували перші Model T.

Їхньою метою була не швидкість і не розкіш, а міцність і простота ремонту. Багато американських доріг тоді не мали твердого покриття, були розбиті коліями й вкриті багнюкою, особливо в сільській місцевості. Тому Model T мав великий дорожній просвіт, що дозволяв йому долати вибоїни й проїжджати крізь глибоку багнюку. Рама була легкою, а сам автомобіль спирався на гнучкі ресори, завдяки яким колеса повторювали нерівності дороги.

Міцніша сталь

Одним із вдалих рішень стало використання ванадієвої сталі — сплаву, міцнішого й легшого за звичайні сталі, якими користувалася більшість автовиробників. Форд зацікавився ванадієвою сталлю, коли побачив виготовлені з неї деталі на європейському гоночному автомобілі. Завдяки їй ключові деталі Model T вдалося полегшити, не зробивши слабшими, і це допомагало машині витримувати роки важкої експлуатації.

Під капотом

Model T мав чотирициліндровий бензиновий двигун потужністю близько 20 кінських сил. За сучасними мірками це дуже мало, але цього вистачало, щоб везти родину з максимальною швидкістю приблизно 40–45 миль на годину (близько 64–72 кілометрів на годину). Багато деталей були настільки простими, що власники могли ремонтувати їх удома звичайними інструментами, а запчастини були дешевими й легкодоступними, бо величезна кількість автомобілів використовувала однакові.

Як керувати «Жерстяною Ліззі»

Керувати Model T було зовсім не так, як сучасним автомобілем, і цього доводилося вчитися. Педалі газу на підлозі не було. Натомість водій регулював оберти двигуна ручним важелем на кермовій колонці, а другий важіль змінював момент, коли іскра запалювала пальне.

На підлозі були три педалі. Ліва керувала двома передачами переднього ходу: натиснута, вона вмикала знижену передачу, відпущена — підвищену. Середня педаль вмикала задній хід, а права була гальмом. Високий важіль біля водія слугував стоянковим гальмом і також допомагав вибрати нейтраль або підвищену передачу. Сама коробка передач була двоступеневою планетарною трансмісією — конструкцією, у якій шестерні постійно перебувають у зачепленні. Тому новачкам перемикати передачі було легше, ніж на скреготливих коробках багатьох інших автомобілів того часу.

Ранні Model T не мали електричного стартера. Щоб завести двигун, водій мав крутити заводну рукоятку спереду автомобіля, і робити це обережно, бо рукоятка, що різко відскакувала назад, могла травмувати руку. Електричний стартер став доступним для Model T лише в останні роки його випуску, починаючи з 1919 року.

Паливний бак більшості Model T розташовувався під переднім сидінням, і бензин надходив до двигуна самопливом, а не за допомогою насоса. На дуже крутому підйомі, коли в баку залишалося мало пального, воно могло перестати надходити до двигуна. Деякі водії розв'язували цю проблему несподіваним способом: розверталися й заїжджали на пагорб заднім ходом, адже задня передача теж була потужною зниженою передачею.

Рухомий конвеєр

Model T славетний не лише як автомобіль, а й як виріб, що змінив саме виробництво. Спочатку його збирали досить традиційно: робітники підносили деталі до машини, яка стояла на одному місці. Проте попит був таким великим, що Форд потребував набагато швидшого методу.

1910 року компанія відкрила величезний новий завод у Гайленд-Парку, штат Мічиган. Там менеджери й інженери Форда експериментували з поділом роботи на дрібні прості кроки. Вони запозичили ідеї з інших галузей, зокрема підвісні транспортери, якими на м'ясопереробних підприємствах переміщували туші. У 1913 році вони запровадили рухомий конвеєр: раму автомобіля протягували повз ряд робітників, і кожен знову й знову виконував одну операцію, наприклад встановлював деталь або затягував певні болти.

Результати вражали. Складання шасі, тобто рами з двигуном і ходовою частиною, раніше вимагало понад дванадцять годин роботи. На рухомому конвеєрі це займало близько півтори години. Ключовими ідеями цього успіху були:

• Взаємозамінні деталі: кожну деталь виготовляли настільки точно, що вона підходила до будь-якого автомобіля без підпилювання чи підгонки вручну.
• Поділ праці: складну роботу розбивали на багато коротких операцій, що повторювалися.
• Безперервний потік: робота рухалася до робітника, а не робітник до роботи.
• Стандартизація: Model T мало змінювався з року в рік, тож інструменти й верстати не доводилося постійно переробляти.

Падіння цін і «п'ятидоларовий день»

Масове виробництво знизило собівартість кожного автомобіля, і Форд передавав значну частину заощаджень покупцям. Ціна Model T знизилася з 780 доларів у 1910 році до всього 290 доларів у 1924 році. Кожне зниження ціни приваблювало нових клієнтів, а більше клієнтів дозволяло випускати ще більші партії та ще більше заощаджувати.

Проте конвеєр мав і зворотний бік. Робота була швидкою, виснажливою й одноманітною, і багато працівників звільнялися вже за короткий час. У січні 1914 року Форд відповів пропозицією, що потрапила в газетні заголовки: «п'ятидоларовим днем», який приблизно подвоював звичайну денну платню заводського робітника і супроводжувався коротшим, восьмигодинним робочим днем. Тисячі людей вишикувалися в черги по роботу. Вища платня допомогла Форду втримати досвідчених робітників, а також означала, що багато хто з тих, хто збирав Model T, згодом міг і сам його купити. Однак частина додаткових грошей виплачувалася за певних умов, і окремий відділ компанії відвідував домівки робітників, щоб перевірити, як вони живуть, — таку практику критикували як втручання в приватне життя.

Будь-який колір, якщо він чорний

З Model T пов'язана одна з найвідоміших фраз в історії бізнесу. У своїх спогадах 1922 року Генрі Форд написав, що покупці можуть замовити автомобіль будь-якого кольору, якщо цей колір чорний. Ця репліка підсумовує його підхід: пропонуючи один стандартний виріб, його можна було виробляти швидше й продавати дешевше.

Насправді Model T не завжди був чорним. У перші роки його продавали в таких кольорах, як сірий, зелений, синій і червоний. Проте приблизно з 1914 року чорний став єдиним варіантом протягом більшої частини періоду випуску, здебільшого тому, що чорна фарба, якою тоді користувалися, швидко висихала, а це відповідало темпу конвеєра. Кольори повернулися лише наприкінці життя моделі, коли конкуренція посилилася.

Model T у світі

Продажі зростали темпами, яких не знав жоден автомобіль до того. До завершення виробництва випустили понад 15 мільйонів Model T — рекорд для однієї моделі, що протримався десятиліттями. У 1918 році приблизно половина всіх автомобілів у Сполучених Штатах були Model T.

Автомобіль виробляли й за межами США. Ford of Canada випускала його для Канади та для ринків по всій Британській імперії, а з 1911 року Model T складали у Великій Британії, у Траффорд-Парку поблизу Манчестера, а також в інших країнах. Для багатьох людей у світі Model T став першим автомобілем, який вони побачили або в якому проїхалися.

Власники використовували його найрізноманітніше. Окрім знайомого відкритого туристичного автомобіля, Model T випускали у версіях на кшталт двомісного ранабаута, закритого купе та седана. У 1917 році Форд представив Model TT — посилену вантажну версію. Фермери пристосовували Model T, щоб качати воду, пиляти дрова й тягати вантажі, а деякі компанії продавали набори для переобладнання їх на невеликі трактори або снігоходи. Його популярні прізвиська, Tin Lizzie («Жерстяна Ліззі») та flivver, увійшли до повсякденної американської англійської.

Суспільство змінюється

Вплив Model T сягнув далеко за межі заводу. До появи дешевих автомобілів фермерські родини могли надовго опинятися відрізаними від світу, особливо коли дороги були поганими. З Model T вони могли їздити до міста, продавати врожай, відвідувати лікарів і віддавати дітей до більших шкіл. Міські працівники могли жити далі від місця роботи, що сприяло зростанню передмість.

Коли на дороги виїхали мільйони автомобілів, американці почали вимагати кращих доріг. Влада взялася будувати шосе з твердим покриттям, а автозаправки, ремонтні майстерні, придорожні ресторани й мотелі поширилися по всій країні. Автомобільний туризм став доступним для звичайних родин. Автомобіль змінив також залицяння, дозвілля й вигляд міст, які дедалі частіше планували довкола вулиць для автомобільного руху.

Те, як виготовляли Model T, мало ще ширший вплив. Масове виробництво на рухомих конвеєрах поширилося на інших автовиробників, а потім і на виготовлення радіоприймачів, холодильників, пральних машин та незліченних інших товарів. Термін фордизм став позначати всю цю систему стандартизованих виробів, масового виробництва й порівняно високих зарплат, що дозволяють робітникам ставати покупцями.

Кінець епохи

До середини 1920-х років Model T помітно застарів. Конкуренти, насамперед Chevrolet, що входила до General Motors, пропонували автомобілі з більшим комфортом і потужністю, вибором кольорів і новим дизайном щороку. Крім того, вони спростили купівлю автомобіля в кредит. Багато покупців, які тепер могли дозволити собі машину, хотіли чогось сучаснішого, ніж проста й незмінна конструкція Форда, і продажі Model T почали падати.

Зрештою Генрі Форд погодився його замінити. 26 травня 1927 року з конвеєра зійшов п'ятнадцятимільйонний Model T, і невдовзі виробництво зупинили, поки заводи Форда переобладнували під новий автомобіль, який отримав стару назву — Model A.

Маловідомі факти про Model T

• Кермо розташовувалося зліва. Оскільки Model T був надзвичайно поширеним, він допоміг зробити лівостороннє кермо стандартом у Сполучених Штатах, де рух правосторонній.
• Система запалювання двигуна використовувала магнето, вбудоване в маховик, яке виробляло електрику, поки двигун обертався.
• Форд продавав Model T через велику мережу дилерів, тож власники навіть у малих містечках могли знайти поблизу запчастини й допомогу.
• Оскільки так багато було стандартним, власники обмінювалися порадами й хитрощами ремонту, а в газетах і піснях того часу з'явилося безліч жартів про «Жерстяну Ліззі».
• У 1999 році міжнародне журі автомобільних журналістів та експертів назвало Model T Автомобілем століття.

Сьогодні збереглися тисячі Model T. Клуби шанувальників підтримують їх на ходу, а побачити їх можна в музеях, як-от The Henry Ford у Дірборні, штат Мічиган. Понад століття після появи Model T залишається символом того, як один добре продуманий виріб, виготовлений по-новому, може змінити повсякденне життя.