Одіссей: хитрий герой грецького міфу

У величезному просторі старовинного середземноморського фольклору Одіссей, якого римляни називали Уліссом, вирізняється не лише військовою доблестю, а й інтелектуальною хитрістю. Будучи легендарним царем Ітаки, сином Лаерта і Антиклеї та чоловіком Пенелопи, він найгучніше оспіваний в епічній поемі Гомера Одіссея. Замість того щоб покладатися виключно на грубу силу, цей герой долає небезпечний світ за допомогою стратегії, терпіння та обману.

Контекст та літературні витоки

Гомерівські епоси, що охоплюють як Іліаду, так і Одіссею, виросли з довгої усної традиції оповідання. Науковці зазвичай датують їх створення кінцем восьмого або початком сьомого століття до нашої ери, хоча їх формування та авторство залишаються предметом дискусій. Ці поеми не є доведеною біографією чи фактичною історією, а скоріше витонченим літературним міфом, який полонив культурну уяву Стародавньої Греції. Поки Іліада зосереджується на короткому інтенсивному періоді наприкінці Троянської війни, саме Одіссея детально описує важку десятирічну подорож, необхідну для повернення героя додому після десятирічного конфлікту.

Сила метіс та ностос

Центральною концепцією, що визначає цю легендарну постать, є метіс — форма хитрої кмітливості, винахідливості та швидкого мислення, яка дозволяє смертним виживати проти надзвичайних труднощів. Його головною метою протягом другого епосу є ностос, або повернення додому. Ця подорож постійно випробовується божественними силами, зокрема Посейдоном, а також смертною гординею. Декілька зустрічей також досліджують ксенію — взаємний обов'язок між гостем і господарем, який охороняється Зевсом. Незнайомець може бути вразливим, небезпечним або переодягненим богом: те, як господарство приймає його, виявляє його цінності.

Випробування під час зворотної подорожі

Розповідь про зворотну подорож сповнена культових зустрічей, які випробовують і його лідерство, і його інтелект. У печері циклопа Поліфема він каже велетню, що його звуть Ніхто. Після того як Одіссей та його супутники сліплять свого бранця, Поліфем кличе на допомогу, але його заява про те, що на нього нападає Ніхто, плутає інших циклопів. Тоді чоловіки рятуються під овечими тулубами, поза досяжністю рук сліпого велетня, що їх шукають. Згодом Одіссей хвалиться своєю справжньою особистістю, дозволяючи Поліфему покликати свого батька Посейдона, щоб покарати його. Інтелект рятує компанію; гординя наражає її на подальшу небезпеку. Інші епізоди включають:

• Мішок із вітрами, подарований Еолом, який згубно відкриває його команда якраз на видноті Ітаки.
• Монструозні лестригони, які знищують майже весь флот.
• Кірцея, яка перетворює деяких його супутників на свиней. Гермес дає Одіссею захисну траву, щоб він міг протистояти її магії та забезпечити їхнє звільнення.
• Небезпечна подорож до підземного світу для консультації з пророком Тіресієм.
• Захопливий спів сирен, повз який пропливають, коли герой прив'язує себе до щогли, а вуха команди затикають воском.
• Страшний вибір між шестиголовим монстром Сціллою та вирвою Харибдою.
• Фінальна катастрофа зі священними биками Геліоса, яких забивають голодні члени екіпажу, поки лідер спить.

Чому історія розповідається не по прямій

Поема Одіссея починається вже в розпал періоду відсутності Одіссея, коли Телемах шукає звісток про свого батька. Одіссей затриманий на острові Каліпсо; пізніше він переказує багато попередніх пригод феакам. Таким чином, відомі монстри з'являються в історії, яку розповідає сам герой. Така структура дозволяє читачам порівняти чоловіка, що повертається, з репутацією, яка його випереджає.

Каліпсо пропонує йому безсмертя, але він тужить за своїм смертним життям із Пенелопою. Повернення додому означає відновлення конкретних стосунків, а не просто досягнення географічного пункту призначення. Це також пояснює, чому прибуття на Ітаку не може бути кінцем: йому все ще потрібно встановити, ким він є і чи зможе він знову належати цьому місцю.

Повернення додому та відновлення Ітаки

Після остаточного прибуття на Ітаку через двадцять років розлуки розповідь перемикається на домашнє відвоювання. Переодягнений у скромного жебрака, щоб перевірити вірність свого господарства, його вірний пес Аргос впізнає його і невдовзі вмирає. Його стара няня Евриклея впізнає мисливський шрам, миючи йому ноги. За допомогою сина Телемаха та вірних слуг, таких як свинар Евмей, він перемагає зухвалих женихів, які облягають його дім. Пенелопа не приймає особу незнайомця лише за зовнішністю. Вона випробовує його пропозицією перенести їхнє ліжко, знаючи, що він збудував його навколо вкоріненого оливкового дерева. Його відповідь розкриває їхні спільні приватні знання. Раніше вона відкладала вибір нового чоловіка, виткаючи похоронний саван для Лаерта вдень і таємно розпускаючи його вночі. Її кмітливість допомагає зберегти домогосподарство під час його відсутності. Вбивство женихів також загрожує ворожнечею з їхніми сім'ями; Афіна врешті-решт втручається, щоб встановити мир.

Значення та пізніші інтерпретації

Спадщина цього міфічного царя виходить далеко за рамки класичної античності. Він постає не як вичищений до блиску, бездоганний герой, а як амбівалентна постать, здатна як до жорстокості, так і до геніальності. У Пеклі Данте Улісс вирушає в рокову останню подорож за західний обрій. Це пізніше переосмислення, а не кінець гомерівської поеми. Улісс Джеймса Джойса, опублікований у 1922 році, переосмислює гомерівські мотиви через події в Дубліні протягом одного дня. Таким чином, один і той самий персонаж може представляти небезпечну допитливість, звичайний повсякденний досвід або важке повернення з війни, залежно від мети автора. Археологічні відкриття висвітлюють світ, що стоїть за епосом, але вони не доводять, що історичний Одіссей відвідував монстрів із поеми.